kamval | Гук Женецький (Reply)

Оригинал взят у

Своє знайомство з природою Карпат ми розпочали з відвідин водоспаду Женецький Гук. Женецький тому, що утворився на потоці Женець, притоці Прута, а Гук - тому що гучний. Перейшовши через річку...

...по мосту...

...виявили, що до водоспаду йти шість кілометрів...

...зайшли на теріторію Карпатського Національного парку, глянули на карту маршруів...

...і на попередження...

і вирушили.

Дорога пролягає берегом річки між гірними масивами Явірника і Хом"яка і одразу починає демонструвати красу гір, вкритих лісами і прорізаних водними потоками.

Річка звивається, щоразу зміюючи свій характер, разом з нею звивається і дорога, несильно, але помітно піймаючись вгору. В одних місцях майже не видно, що тут є течія.

А вже за поворотом можна побачити бурні потоки і легко уівити, що навесні, коли води більше, її сила перевертає ці каміння.

Подекуди зі скель стікають струмки і невеликі поточки додають води річці.

Гори стають стінами, лишаючи вузький прохід.

Дорога асфальтована, йти приємно, роздивляючись все навкруги. Але до цього природнього парку можуть заїзджати автівки. І екскурсійні буси, і приватні авто везуть пасажирів до самого водоспаду. Хоча дорога досить широка, вона все-таки гірська, і тут немає місця для узбіччя. Тому, аби пропустити авто потрібно застрибувати на гору. І це відбувається кожні дві хвилини. Цікаво, які тварини вціліли в цьому заповіднику при такій кількості транспорту і швидкості, з якою від носиться?

Цей міст десь в середені маршруту, тобто в глибині заповідника. І тут - сюрприз:

Там, за мостом, сховане за деревами ціле котеджне містечко, дахи якого виглядають з-за могутніх смерек. Не знаю, чи правда, але говорять, що то дача президента Ющенка.

Та ми йдемо далі. Дерева корінням тримаються за повітря.

за каміння

і одне за одного, утримуючись в обіймах на краю обриву

Береги подекуди штучно укріплені

Від води все більше віє прохолодою

І нарешті ми бачимо водоспад.

Вода падає з висоти п"ятнадцяти метрів.

Внизу, під водоспадом, стоїть натовп, люди лізуть до крижаної води, волочать за собою дітей, аби зробити фото і отримати враження. Не розуміючи, що неможливо отримати й половини вражень від цього місця, якщо принестися аж сюди на авто.
Ще вище є оглядовий майданчик, з якого можна роздивитись струмені зблизька.

Там втомлену Лялю вподобав метелик, який ніяк не бажав улітати.

Навіть зазирав до об"єктива.

Всадивши метелика на гілку, ми рушили назад. Хоча перепад висоти не великий, спускатися легше. Втомлених мандрівників тут перестрічають продавці кави, сувенірів і кукурудзи. Також на шляху є колиба, в якій доречно поїсти, аби відновити сили. Звичайно, це банош.