Сьогодні прокинувся — інтернет аж гуде через дроновий наліт на Польщу. Подія, звісно, непересічна, і почуття викликає неоднозначні, утім я таки не хочу рефлексувати це. (Хоча доля закордонних посилок мене тепер трохи бентежить через можливі логістичні зміни.)
А відрефлексувати я хотів, яку манґу в українському виданні я беру собі, а яку ні.
Довгий час манґа як така взагалі мене не цікавила. Купувати я її почав для того, би вчитися читати японською, а не для того, щоби власне читати. Тому я, на відміну від багатьох любителів, маю лише одне виняткове видання англійською (через його винятковість) і ніколи не тримав у руках жодного помийного.
Проте поступово я розпробував цей формат і почав цінити його також за історію та малюнок — тобто вже окремо як витвір мистецтва та об'єкт колекціонування.
А ще я мав був за правило купляти все, що спромоглося втримати мою увагу принаймні з десяток сторінок — на знак подяки авторові.
Отже згодом, як бачите, причини мої ускладнилися та виросли у щось більше. І ось уже, окрім чогось всесвітньо відомого та потенційно корисного в навчанні, як було спочатку, я гребу майже все, що зацікавило мене принаймні якоюсь складовою. Часто продовжую купляти, навіть не читаючи.
Прикрою вадою такої політики стало те, що я вже по вуха та на дві прийдешні старості завалений тією манґою! І не все воно, якщо чесно, є скарбом. Деякі серії зрештою розчарували, а чимало творів виявилося просто такими, що після прочитання немає подальшого сенсу зберігати їх як пам'ять. Але ж і подіти «зайве» нема де, навіть подарувати, бо на японські видання в нашій країні попиту майже нема — от і лежать вони тягарем…
Аж тут, на тлі цього розгорнувся «манґапокаліпсис» — експоненціальне зростання українського ринку манґи, котрий десь у 2020-му лишень зародився був. І з одного боку, я є ентузіастом розвитку цієї галузі в нас, хочу підтримати, посприяти… З іншого, я вже пересичений японською продукцією, а мовно-навчальний аспект, котрий залишається стрижневим у моїх стосунках із манґою, у перекладених виданнях є просто відсутнім. Та навіть якби хотів, я фізично не можу до купи всього японського купляти ще й усе українське, як робив попервах. Довелося дійти якогось усвідомлення, що мені справді треба, а що ні.
( До конкретики: )